Мій дідусь, Завалипіч Микола Андріянович, 1904 року народження, був призванний до лав Радянської Армії навесні 1942 року. Вдома залишилася дружина та четверо дітей. Наймолодшій дитині (моїй мамі) було лише 1 рік. Дідусь був радистом в конній армії. На превеликий жаль їх здали фашистам. До весни 1946 року дідусь був у концтаборі, працював на шахті. В роки перебування в цьому таборі, були жахливі 11 днів, коли дідуся могли вбити. Адже того, хто залишався в камері зранку і не могли працювати – вбивали… Дідуся виносили на плечах військовополонені разом з собою на шахту. Тільки це і допомогло йому зустрітися зі своєю родиною в 1946 році. Дуже боляче моєму дідусеві було згадувати ті часи! Дякую йому за те, що я маю можливість жити і працювати! Низький йому уклін!

Страница солдата создана "Бессмертный Полк-Днепропетровск"