Євген Євсеєвич народився 10 грудня 1926 року. Коли розпочалася Велика Вітчизняна війна 15-річний Євген, як і всі юнаки того часу мріяв потрапити на фронт «бити фашистів». До діючої армії Євгена Євсеєвича призвали лише в жовтні 1943 року, коли йому виповнилося 17 років. Військова кар`єра молодого сержанта розвивалася стрімко. Невдовзі він став командиром-наводчиком протитанкової установки, а після закінчення військової кафедри інституту – лейтенант-майором. Воював Євген Євсеєвич у 75-тій гвардійській стрілковій дивізії 1-го Білоруського та 1-го Прибалтійського фронтів. Брав участь в обороні та визволення Риги, Варшави, декількох німецьких міст, та у взятті Берліну. Був двічі поранений. В останньому бою напередодні Перемоги у передмісті Берліну Євгена Євсеєвича було поранено. Так що Перемогу йому довелося святкувати на шпитальному ліжку. За відважну службу Євгена Євсеєвича нагороджено: - орденами «Великої Вітчизняної війни 1-го ступеню», «За мужність», «Червоної зірки». - медалями «За відвагу» (двічі), «Захиснику Вітчизни», «За Победу над Германией», «За взятие Берлина», «За освобождение Варшавы», «Участник боевых действий», «За трудовое отличие» та п`ятнадцять інших медалей. - п`ять особистих письмових Подяк від Верховного Головнокомандуючого І.В.Сталіна за звільнення міст Рига, Варшава та взяття ряду міст Німеччини.