Нам випало щастя народитися через багато років після війни. Тому ми знаємо про неї тільки з розповідей літніх людей та прочитаних книжок. У нашій сім’ї зберігаються листи з фронту мого прадіда - татового дідуся. Це солдатські трикутнички, написані олівцем, пожовкли від часу. Також збереглася похоронка на прадідуся. Коли почалась війна, Захару Пилиповичу було 33 роки. У нього була дружина і п’ятеро дітей, але війна їх розлучила навіки. З листів було відомо, що воював прадідусь у 703 стрілецькому полку. З листа 1944 року ми дізналися, що він знаходиться в місті Рашків на лівому березі Дністра, на кордоні з Бесарабією. Прадідусь працював санітаром у госпіталі. Бої йшли запеклі. Було дуже багато поранених, медчастина працювала цілодобово. Прадідусь дуже чекав листів рідної доньки, цікавився сільськими новинами, надіявся повернутися. Але доля розпорядилася по-іншому. З повідомлення сім’я дізналася, що Безносенко Захар Пилипович пропав безвісти в 1944 році в Югославії. Ми навіть не знаємо, де його могила. Вічна йому пам’ять і шана від живих.

История записана: Геворгян Сюзанна