Я хочу розповісти людству про свого дідуся. Він здійснив величний подвиг - звільнив рідну Батьківщину від фашистів. Дідусь був призваний до лав Червоної Армії у липні 1942. Він назвав себе трактористом, і його призначили в танкову частину водієм. Брав участь у Великій Вітчизняній війні з 1942 по 1945 рік. Служив на 1-му Українському фронті,1-му Білоруському фронті. Був водієм танку у 58 гвардійському танковому полку. Багато своїх спогадів дідусь розповідав татові ,а тато – мені. Ось деякі з них:«У Прохоровській битві наш полк спочатку був у другому ешелоні , він забезпечував введення в бій інших полків, а потім полкові наказали йти вперед. В бою на полі між танками було не більше ста метрів , ніякого маневру . Їхали на малій швидкості , стріляли. Все горіло . Над полем бою стояв страшний сморід. Все було закрито димом, пилом, вогнем, так що здавалось настали сутінки. Авіація всіх бомбила. Танки горіли, зв’язок не працював . Всі проводи намотані на гусениці. О 8-й ранку ми пішли в атаку і тут же зійшлися з німцями. Приблизно через годину мій танк підбили. Снаряд потрапив у борт, відбив лінивець( колеса ,що натягують гусеницю) і перший каток. Танк розвернувшись , зупинився. Ми відразу вискочили і стали відповзати у воронку. Потім пересіли на другий танк. Його теж незабаром спалили… Бій тривав десь до семи годин вечора. З 65 танків залишилося близько 25.Було багато поранених , та ще більше назавжди розпрощались з життям .В бою мій дідусь отримав контузію, втратив слух. Після лікування – знову на фронт. Так дійшов до Берліна… Дідусь отримав такі нагороди: Орден Великої Вітчизняної війни II ступеню,медаль Жукова,орден Червоної зірки,орден» За звільнення Варшави»,орден» За взяття Берліна».

Страница солдата создана "Бессмертный Полк-Днепропетровск"