Євстаф’єв Павло Іванович наро¬дився 26 липня 1913 у Сурсько-Литовському селищі Дніпропетровського району. Його батько, селянин, Євстаф’єв Іван Яковлевич, мати - Євстаф’єва Євдокія Тимофіївна. Сім’я в них була дуже велика - цілих 12 дітей ( 4 дівчат та 8 хлопців). В Сурсько-Литовському селищі Павло Івановичу мешкав до 1927 року. А коли закінчив семирічну школу приїхав працювати до Дніпропетровська, З початком своєї трудової діяльності Павло Івановичу працював у Дніпропетровському об’єднанні глухонімих, шліфувальником на будівництві, слюсарем. Через деякий час почав працювати на Комбайно- будівельному заводі ім. Ворошилова, у пресовому цеху нагрівальщиком. Мав нагороди за доблесну працю. Але підійшов час і його була забрано до армії. Ніс він службу в Амурській області, узимку 1937 року температура там досягала 55-57 градусів Цельсія нижче нуля. Демобілізувався молодим командиром, і повернувся до Дніпро¬петровську. У 1940 році одружився на Ксенії Миколаївні. У березні народився син Анатолій. А 22 червня почалася війна. У перший день він був мобілізований на захист Вітчизни. Служив у 203 артполку, 35 армії. Через деякий час його поставили завідуючим продовольчим постачанням 537 зенітного полку. У цьому полку приймав участь у боях місто Донецьк разом з піхотою. Потім охороняв переправу через міст на Северо-Донецькому рубежі. Далі при битві за Ростов був контужений та поранений - потрапив до шпиталю у Оксає. Після звільнення Дніпропетровська від німецько-фашистських загарбників повернувся у 464 стрілецький дивізон кулеметником. Незабаром був двічі тяжко поранений розривом міни. Після чого потрапив до шпиталю на два місяці. Був мобілізований 25 листопада 1946 року. До цього був нагоро¬джений медаллю “За Перемогу”, має орден “Георгія Жукова”. Сьогодні Павло Івановичу мешкає у Дніпропетровську на вулиці Короленка 40а, кв. 2. Він має 3 онуків та З правнуків