Мою прабабусю звуть Яценко Валентина Григорівна. Вона народилася у 1924 році. Коли почалася Велика Вітчизняна війна моїй прабабусі було 17 років. Вона і ще кілька дівчат з селища Таромське пішли добровольцями на війну. Вони служили у військах протиповітряної оборони в зенітній ртилерії. Їх загін розміщувався в місті Кашира під Москвою, захищаючи нашу столицю від німецьких літаків. І вдень, і вночі вони вистежували ворожі літаки, які летіли в бік Москви і знищували їх. Загін складався з дівчат, чоловіків було всього кілька. В основному дівчата були з Дніпропетровської області. Прабабуся Валя розповідала, що служити було дуже важко. Їжі було мало, іноді доводилося збирати морожені листя капусти і готувати з них їжу. Моя прабабуся Валя до кінця війни захищала наші рубежі від ворога. Після закінчення війни вона і її товариші по службі назавжди залишилися друзями. Вони писали один одному листи, вітали зі святами. День Перемоги для моєї прабабусі був найулюбленішим і важливим святом. Кожен рік, поки дозволяло здоров'я, на День Перемоги вона їздила до Москви на зустріч ветеранів Великої Вітчизняної війни. Моєї прабабусі вже немає в живих. Мені було 4 роки, коли вона померла, але я її пам'ятаю, хоча була і маленькою. Вона була найкрасивіша, розумна і добра. Я її ніколи не забуду!

Страница солдата создана "Бессмертный Полк-Днепропетровск"