Ця розповідьсаме про скромну і порядну нашу землячку , мою прабабусю,, 1922 р.н. Вона, така юна і тендітна, виносила на своїх плечах ранених з поля бою. Пройшла всю війну, врятувала життя сотням радянських солдатів. Про кожного ветерана можна написати окрему книгу, зняти фільм, створити радіопрограму. І хоча з кожним днем колесо історії віддаляє від нас часи Великої Вітчизняної війни, ми не маємо жодного права забути про тих, хто підняв прапор Великої Перемоги. Тож нехай ніколи не заросте стежка до могили моєї прабабусі, нехай у душах кожного українця вічно горить свічка пам’яті про тих, хто подарував нам мирне небо над головою.