Воронов Володимир Петрович народився 9 лютого 1924 року в селі Карнаухівка Криничанського району Дніпропетровської області. До війни працював слюсарем в Дніпропетровському депо. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, Володимиру було 17 років. В сім’ї виховувалось четверо хлопців, і мали вони прізвище Ворон. Коли німці захопили село,то почали всіх молодих дівчат та хлопців відсилати в Німеччину. Володимира врятувала хрещена мати, яка на той час працювала секретарем в сільраді, змінила прізвище Ворон на Воронов. Хлопців в Німеччину не забрали, і вони втекли до тітки в Софіївський район. Після звільнення Дніпропетровська від фашистів Володимира Петровича забрали на війну. Почав служити на Ленінградському фронті рядовим в санітарній дивізії, звільнював Ленінград від блокади. З жовтня 1943 року по серпень 1944 року служив зарядником в 110-у відділенні зенітної артилерійської бригади. Потім служив в автороті. З серпня 1944 року по жовтень 1945 року був автослюсарем 111-го відділення зенітної артилерійської бригади. Дійшов в 1945 році до Кенігсберга. На кінець війни мав військове звання сержанта. Нагороджений орденом Вітчизняної війни (Д №413267, 11 березня 1985р.). З жовтня 1945 року по лютий 1946 року – механік 26-го танкового полку. З лютого 1946 року по травень 1947 року – заступник командира взводу 407-го відділення автотранспортного батальйону. З травня 1947 року по квітень 1948 року – шофер 86-го танкового полку. Після демобілізації працював слюсарем на комбайновому заводі імені Ворошилова. Помер 12 червня 1986 року. Записано зі слів сина Воронова Станіслава Володимировича.

Страница солдата создана "Бессмертный Полк-Днепропетровск"