Воронцов Ілля Ємельянович народився 2 серпня 1920 року в селі Охоче Староверовського району Харківської області. Залишившись рано без батьків, попав у колонію імені Горького в Москві. Часто розповідав своїм донькам про своє перебування в колонії. Їх водили на парад на Червону Площу, всі вихованці були однаково одягнені в білі костюми. В колонії він навчався і отримав спеціальність слюсаря. Після закінчення навчання в 1938 році був направлений в Дніпропетровськ на трубопрокатний завод імені Леніна. У серпні 1940 року Воронцова І. Є. було призвано до лав Радянської Армії. З серпня 1941 року по липень 1942 року служить у 885-у стрілецькому полку зброярем. Під час оборони Сталінграда пролежав довго на холоді в засаді,відморозив ноги і потрапив до госпіталю. Потім знову повернувся на фронт. В боях під Донецьком потрапив у полон. З серпня 1942 року по 1945 рік був у полоні в Німеччині (Тюрингська обл.) , працював у бауера. Неодноразово тікав. Якось він разом зі своїм товаришем знайшли бревно, прив’язали до нього свій одяг та переплили на інший берег річки. Але на березі їх спіймала поліція, сильно побила і знову повернула їх на службу до господаря. Після звільнення з полону Воронцова І. Є. було направлено в 220-ий стрілецький полк для подальшого проходження служби, де він був стрільцем з серпня по листопад 1945 року. З листопада 1945 року по червень 1946 року – в 234-му відділенні сухопутного стрілецького батальйону. Службу закінчив у званні рядового. Інвалід Великої Вітчизняної війни І групи (Б №009673 від 22.03.1999 р.). Нагороджений Орденом Вітчизняної війни ІІ ст., медаллю «Захиснику Вітчизни», орденом «За мужність», численними ювілейними медалями. Після демобілізації в серпні 1946 року повернувся працювати на трубопрокатний завод імені Леніна, в цех ЦБТ нагрівальником. Звідси й пішов на пенсію 1970 року. Має двох доньок, чотирьох онуків, правнуків. Помер 17 січня 2009 року. Записано зі слів доньок Ахленко Тетяни Іллівни та Захаренко Людмили Іллівни.

Страница солдата создана "Бессмертный Полк - Днепропетровск"