Воробйов Володимир Нікандрович народився 6 січня 1928. Він був дуже високий, у 15 сказав, що йому вже 18 років і пішов на фронт. Мій дідусь був ранений два рази: перший раз підірвався на міні під час наступу, а другий раз отримав чергу з кулемету. Всього ран було 9. Вже після війни його дуже турбував осколок у голові, який так і не змогли видалити. Дідусь був нагороджений багатьма орденами та відзнаками, але найбільше пишався орденом слави, який отримав у 16 років. Під час відступу його батальйону, обрали 40 добровольців за для прикриття. Із 40 вижило лише 11. Коли вони поверталися до своїх то зустріли німецький бронітранспортер і розбили його з пушки першим же пострілом. Також він пишався орденом за відвагу, яким був нагороджений за те, що взяв у полон німецького офіцера для допиту. Всім своїм життям, і тим ,що живу на Землі, я вдячна своєму дідусеві і його товаришам,які незважаючи на власне життя захищали Батьківщину, майбутнє, мир на землі. Я ніколи не забуду героїзм, який вони проявили на фронтах війни.