Мій прапрадід, батько моєї прабабусі, Верхорубов Андрій Васильович пішов на війну в її перші дні і не повернувся. Забрали його з Сибіру, селище Єкатериновка. Залишив він удома дружину з шістьма дітьми. І припало їй, як і багатьом жінкам того часу, піднімати дітвору самостійно. Жили вони дуже важко, голодно. Служив дід в піхоті. У 43-му стало відомо, що він пропав бевісті. Вже після війни рідні дізнались, що дід загинув, а в місті Тара Омської області стоїть пам'ятник полеглим героям, і прізвище Верхорубов є в списку, висіченому на пам'ятній плиті. Це усе, що ми знаємо про нашого прапрадіда Андрія Васильовича, тому що не стало його, коли прабабасі було всього 10 років, і вона мало пам'ятала свого батька, але він загинув як герой, оскільки усі, хто воював за нашу Батьківщину, були справжніми героями і патріотами.

Страница солдата создана "Бессмертный Полк-Днепропетровск"