Тютюнник Іван Якович - ветеран Великої Вітчизняної війни. Він народився 15 січня 1922 року у селі Заплавка Магдалинівського району Дніпропетровської області. 22 червня 1941 року розпочалася Велика Вітчизняна війна. Дев'ятнадцятирічного хлопця забрали на фронт. Незважаючи на свій юний вік, Іван себе проявив як справжній патріот, захисник Вітчизни, кмітливий, мужній солдат. На фронті Іван Якович служив у Третьому Білоруському полку. Він був гармашем -наводчиком. Він захищав свою Батьківщину, хоча це було непросто. «Коли згадую роки війни, перед очима одразу постають вибухи, стрілянина, вбивства, кров, бруд. Найстрашнішим для мене - було вбити людину, адже життя - це найдорожче, що є в кожного, і ніхто не має права позбавляти людину найціннішого. Але війна... Вона все перегорнула догори ногами. Люди вбивали людей... За що? І мені доводилося вбивати. Це було непросто,нелегко. Єдине,що мене заспокоювало, це те, що ці вбивства допоможуть нам - радянському народу звільнитися від німецько -фашистських загарбників,» - розповідає ветеран. Але про війну Іван Якович згадує не лише сіре, страшне. Були й добрі, веселі моменти, коли солдати збиралися, відпочивали, танцювали, співали пісні про кохання, домівку, війну, перемогу, в яку кожен з них щиро вірив. Теплі спогади огортають Івана Яковича, коли він згадує про листівки, які відправляв додому, у яких висловлював все те, що його хвилювало, передавав почуття, які переповнювали його душу на той момент. Листи з дому, які писали родичі, були для нього як «бальзам на душу». «Рідні завжди знаходили слова підтримки, які підбадьорювали мене, підвищували настрій, допомагали зробити правильний вибір у важкій ситуації. «Коли я був поранений у бою під Сталінградом і лежав у шпиталі, велику роль у моєму одужанні відіграли рідні, які дуже часто писали мені листи, в яких звучали слова любові, підтримки, підбадьорення.» - говорить ветеран. За час Великої Вітчизняної війни, за ці чотири довгих, страшних, важких роки Іван Якович воював у багатьох містах і містечках Росії, Будапешті, Варшаві, Кенігсберзі, брав участь в обороні Кавказу, взятті Берліна і навіть розписався на стіні Рейхстагу. За участь у бойових діях Великої Вітчизняної війни Іван Якович був нагороджений одинадцятьма медалями та орденами. Серед них «За взяття Берліна», «За оборону Кавказу», двома медалями «За відваїу». Зараз Тютюнник Іван Якович живе у Дніпропетровську разом із дочкою,онуком та онучкою. На життя ветеран Великої Вітчизняної війни не скаржиться, адже його оточують рідні, які добре про нього піклуються, задовольняють його потреби, віддають найтепліші почуття, що переповнюють їхні душі. Коли учні нашої школи були у гостях у ветерана, він поділився спогадами і побажав усім міцного здоров'я, щастя, добробуту, мирного неба над головами і МИРУ в усьому світі, щоб НІКОЛИ не повторилися події 1941-1945 рр.