Мій прадідусь Тютюник Михайло Терентійович народився 21 жовтня (1921 -2002р.) в селі Радянське. В часи Великої Вітчизняної війни він возив солдатам Їжу , щоб ті не померли та гідно могли далі воювати з фашистами. Мій прадідусь та інші солдати їздили небезпечними дорогами. Вони з трудом пробирались через ліси , озера… Найважча переправа була на Ладозькому озері :тому що часто провалювалися машини і все йшло під лід.Якщо солдат не встигав вистрибнути з машини , він також йшов під лід… Мій прадідусь був ковалером ордену Червоної зірки. Мав тяжке поранення в голову, але його врятували, за це я вдячна лікарям. І також я дуже вдячна своему прадідусю та всім солдатам , які героїчно воювали. Дякую , що ми зараз живемо на цій землі , що не знаємо тієї біди , яка випала на їхню долю. Низький Вам уклін , дорогі наші захисники!