"Усі ми, які зараз живемо і будемо жити, зв'язані спільною долею назавжди з Великою Вітчизняною війною. І зберегти пам'ять, леліяти її постійно в душі про тих, на чию долю випало жити і вмирати у ті буремні роки так природньо, як і пити, і їсти. Призвали на фронт мого прадіда, Тимощенка Івана Васильовича, 11 листопада 1943 року, а присягу на вірність Вітчизні склав 15 грудня цього ж року у 487 окремому батальйоні зв'язку 413 стрілкової дивізії. Присвоєно військове звання старшого сержанта. Іван Васильович разом з іншими однополчанами брали Наревський плацдарм. Громили противника на Земландському півострові, що стало фіналом усієї Східно-Пруської операції. Був двічі поранений. Перший раз отримав поранення у бік 09.091944р. Друга травма - в голову 21.04.1945 р. Бабуся розповідала мені, як це сталося. Закінчився бій, але перебило снарядом кабель зв'язку. Треба було терміново полагодити лінію. Прадід Іван узяв один кінець дроту і пішов шукати інший, але тут неподалік знову розривається снаряд і контузить його. Коли він отямився, то переплутав напрям, у якому мав іти шукати кабель. А до рук взяв німецький провід, який теж перервало. Його бойові друзі кричали йому, що не туди пішов, до німців. У такому напівсвідомому стані випадково перейшов лінію фронту, дійшов до конюшні. А коли відкрив двері, то побачив німцім, які не очікували зустрічі з радянським солдатом. Швидко отямився і почав тікати у жито відстрілюючись, щоб хоч якось врятувати своє життя, бо вдома на нього чекала дружина і двоє дітей. Його побратими за усім спостерігали і прийшли у скрутну хвилину на допомогу - пустили у повітря конюшню з фашистами. За бойові заслуги під час Великої Вітчизняної війни мав урядові нагороди. Двічі був нагороджений медаллю «За відвагу», отримав Орден Червоної Зірки. Свято Перемоги зустрів у Німеччині, у місті Інзенах. У мирний час теж отримав багато нагород до чергових річниць Перемоги над фашизмом (нагрудний знак «25 років перемоги у Великій Вітчизняній війні», ювілейна медаль «ЗО років перемоги у Великій Вітчизняній війні та інші). А особливо дорогим для прадідуся був Орден Великої Вітчизняної війни І ступеня (№ 977290), виданий Поліським районним військовим комісаріатом 29 лютого 1988 року. Перестало битися серце цього доброго чоловіка і ветерана 16 березня 1991 року. Я розповіла цю історію одного життя для того, щоб ще раз нагадати, як близькі нам ідеали миру. А пам'ять про минулі героїчні покоління допоможе виховати кожному свідому відповідальність за все, що відбувається на планеті."

Страница солдата создана "Бессмертный полк - Днепропетровск"