Мій дідусь, Телійчук Григорій Васильович, був 10-річним хлопчиком. Зростав у Вінницькій області Гайсинського району села Карбівки. Неподалік від лісу фашисти розбили табір радянських військовополонених, який був загороджений колючим дротом і охоронявся вартовими із собаками. Дідусь згадував: "Підступитися до табору було майже неможливо, але я і ще троє моїх однолітків посеред ночі все-таки передавали торбинки з харчами (хліб, огірки, цибуля, бараболя) нашим військовополоненим. Якось одного разу німецькі вартові почали нас наздоганяти і обстрілювати. Але, пірнувши у річку Сіб, а далі очеретами нам вдалося врятуватися, хоча й одна куля мене зачепила під лівим оком..."

Страница солдата создана "Бессмертный Полк-Днепропетровск"