Мій батько, Скобельський Віктор Павлович, пережив революцію і п"ять воєн - Першу світову, громадянську, радянсько-польську, Фінську і Велику Вітчизняну... У двох останніх брав участь. Загалом у Червоній Армії прослужив 7 років, танкіст. Батько завжди говорив, що воював він не з першого дня війни (22 червня), а з "нульового", маючи на увазі радянсько-фінську війну. "На пам"ять про неї у нього на все життя залишилися обмороженими руки, які й через 40 років після війни боялися найменшого холоду. А 22 червня 41-го батько вже воював у складі Південно-Західного фронту, обороняв Київ, пережив увесь трагізм розгрому фронту на Полтавщині, був контужений, потрапив у полон, але з групою товариш йому вдалося втекти. Два роки вони поневірялися по лісах і селах Полтавської області, бо добратися на батьківщину, на Житомирщину не зміг. У вересні 1943 року знову був призваний до лав армії, форсував Дніпро, знову був тяжко поранений... після війни закінчив педагогічне училищі і Полтавський педінститут, працював учителем історії і геогріфії у Стовбинодолинській восьмирічній школі Новосанжарського району на Полтавщині. Нагороджений орденов Вітчизняної війни, медалями. Помер 12 травня 1995 року - на третій день після відзначення 50-річчя Перемоги. Будучи тяжко хворим дуже хотів дочекатися цього дня...