До війни мій прадід жив в селі Гуляй-поле, що в Криничанському районі  Дніпропетровської області, працював конюхом на місцевому коне заводі.

В роки Другої світової війни Федір Онуфрієвич  служив в  кінному обозі, який забезпечував армію продуктами харчування, боєприпасами, одягом та іншими промисловими товарами. З війни повернувся з нагородами.

А моя прабабуся Любов Семенівна  до війни мешкала під Ленінградом (Санкт-Петербург). Коли вона літом 1941 року приїздила в Гуляй-поле гостювати до матері – почалася війна. Прабабуся була вимушена залишитися з трьома дітьми в селі. Під час війни вона працювала на окупованій німцями території. Перший її чоловік загинув на фронті.

Коли мій прадід повернувся з війни в село, вони познайомились і через деякий час одружились. Разом працювали на відновленому коне заводі. Прадід був особисто знайомий з воєначальником Будьонним Семеном Михайловичем, який приїздив на завод під час кінних перегонів.

Згодом у Федора та Любові народилося троє дітей, серед яких була моя бабуся.