Я хочу розповісти про свою бабусю родом з Чернігівської області, Талалаївського району. Перші німецькі війська вступили в село Березівку в 1941 році. Їй тоді виповнилося лише вісімнадцять років. У вересні всі діти, як завжди пішли до школи, але там був госпіталь. Незабаром німці окупували село. Вони розташували свій штаб саме на подвір’ї у бабусі. Кожний ранок вони вимагали свіжі яйця та молоко, а ввечері грали на губній гармошці. У сім’ї було п’ятеро дітей, бабуся була найстарша. Вона працювала у госпіталі, допомагала раненим. Коли село звільнили радянські війська,бабуся пішла на фронт,працювала санітаркою.Теплими мирними вечорами бабуся розповідала нам, своїм онукам , про те, як голос Левітана повідомив по радіо про Перемогу. Всі плакали і раділи, чекали на повернення своїх батьків, дідів, братів.А незабаром прийшов лист ,її батько, Шрамко Давид Олександрович, загинув на фронті,так і не дочекавшись Дня Перемоги. Вічна пам'ять , тобі, Наталіє Давидівно!