Теплий літній вечір, безтурботність, мрії, сподівання…Ніхто не підозрював, що після веселих і галасливих випускних вечорів хлопці візьмуть до рук зброю, а дівчата навіть не здогадуватимуться, що з ними невдовзі трапиться… Так сталося і з моєю прабабусею Шевченко Олександрою Петрівною, яка була родом із Донеччини. Під час окупації вона була відправлена до Німеччини на господарські роботи, їй було лише 17 років. Після війни прабабуся повернулася, працювала багато років у геологорозвідці. Мала медалі та інші нагороди. Її не стало 15 грудня 2005 року. Вона завжди говорила про війну так: «Це моя загублена молодість».