Спогади про війну Шевченка Олександра Даниловича (1930) 1941 рік. 22 червня на повідомили про віроломний напад фашистської Німеччини. Без попередження розпочала вона війну проти нашої країни. Наш тато, Шевченко Данило Петрович, і два його брати пішли захищати рідну землю. Ми (це мама, три брати, сестра Віра) залишились у тилу. Допомагати фронту: працювали в колгоспі, мама й сестра в’язали шерстяні рукавички солдатам на фронт. Зими були холодні, сніжні, морозні. А ми, напівголодні. У свої 16 я працював трактористом, вирощував хліб для батьківщини. П’ять років ішла кровопролитна війна. І ось 9 травня 1945 року замайорів над Рейхстагом червоний прапор Перемоги. Тепер мені 80 років. Кожного року 9 травня я несу квіти до пам’ятника нашим воїнам. Вічна їм слава. Тим, хто не повернувся з поля бою. Ми зобов’язані схилити перед ними голови. Учениці 9-А класу Нагабедян Лізи СЗШ №25 м. Дніпропетровська

Страница солдата создана "Бессмертный Полк - Днепропетровск"