Шестаков Павло Олександрович, мій прапрадід, учасник бойових дій у роки Великої Вітчизняної Війни. З першого дня лихоліття зі зброєю в руках відправився на фронт. Сміливо і мужньо захищав свою землю від фашистів, пройшов важкими дорогами із заходу на схід. Важко було переживати відступ наших військ, залишаючи рідні міста та села. Але прийшов довгожданий час, коли Радянська Армія погнала ворога зі своєї землі. Мріяв дідусь Павло про Перемогу. Але у важких боях за визволення Білорусії був тяжко поранений и 19.02.1943 року помер від ран у військовому шпиталі. Давно не було від Павла Олександровича звістки. Сім`я отримала повідомлення про те, що він зник безвісти. Але мій прадід, його син Шестаков Іван Павлович, наполегливо шукав відомості про батька. І тільки у 1947 році отримав звістку про те, що знайдена могила, де поховано його батька. Восени 1947 року прадід Іван був запрошений у Білорусію на могилу свого батька. Поховано Шестакова Павла Олександровича у Братській могилі воїнів ВВВ у міському парку м. Чериков, Білорусь. Пам`ять про воїнів, що віддали своє життя захищаючи Батьківщину буде вічно жити у наших серцях.