Друга світова війна-найкривавіша, найжорстокіша і найчисельніша за жертвами війна, якої зазнало людство. Вона принесла тільки страждання і мільйони смертей. У війни немає переможців, є тільки переможені. Ми маємо пам’ятати про такі події,щоб не повторити помилок минулого. Ми також повинні знати і не забувати героїв тієї страшної війни, які захищали і рятували звичайне мирне населення від окупантів і загарбників. Я хочу розповісти про рідного брата мого дідуся, Шавуріна Петра Івановича - полковника авіації,льотчика-винищувача,Героя Радянського Союзу,учасника Великої Вітчизняної війни. Він народився 23.04.1918 року в м. Дніпропетровську. Закінчив Дніпропетровський аероклуб, потім працював там інструктором. У 1940 році закінчив Батайську військово-авіаційну школу пілотів. У воєнних боях брав участь з червня 1941 року. З Петром Івановичем траплялося багато небезпечних випадків, він відчайдушно ризикував власним життям. Я хочу розповісти про одну з таких історій. 27.07.1942 р. лейтенант Петро Шавурін патрулював у районі Горький-Павлово-Лисово на літаці. Через 15 хвилин він побачив ворожий літак . Маючи перевагу у висоті, Петро Іванович атакував його,відкривши вогонь, і вразив стрілка. У наступній атаці мій двоюрідний дідусь прицілився в кабіну пілота і натиснув на гашетку , але патрони вже скінчилися. Ворог продовжував летіти . Тоді Петро Іванович збільшив обороти двигуна і , вибравши момент , завдав удар гвинтом по хвостовому оперенні. Ворожий літак звалився на землю. Але увійшов у штопор і літак Петра Івановича , тому дідусь приземлився на парашуті. Це був перший збитий ним літак. Дідусь Петро вижив у Другій світовій війні,навіть не зазнав серйозних травм. Мабуть, Ангел-хранитель хороший у нього був. 14.02.1943 р. Петро Іванович отримав звання Героя Радянського Союзу і ще багато інших нагород: 2 ордени Леніна,Орден Вітчизняної війни 1-ого ступеня,Орден Червоної Зірки, медалі. Також на честь дідусевого подвигу був побудований 10-метровий обеліск у місті Павлове Нижегородської області. Петро Іванович помер 9.10.2002 року в місті Дніпропетровську. Дідусь був дивовижною людиною,хороброю і доброю. Моя сім’я буде завжди його пам’ятати.