Микола Григорович Сердюк Спогади: …У ніч з 9 на 10 липня 1941 року фашистська армія літаками почала бомбити Дніпропетровськ. 13 серпня були захоплені П’ятихатки, 15-го – Кривий Ріг, 17-го – Нікополь, а 25-го серпня 1941 року під натиском ворожих військ, Червона Армія змушена була покинути правобережну частину Дніпропетровська і зайняти лінію оборони на лівому березі Дніпра, де бої тривали до середини вересня. «1941 рік…Війна. Серпень, - згадує Микола Григорович.- Батько пішов наздоганяти наші війська. Сказав, ось тепер ти, Микола, старший чоловік у домі, працюйте. У той же день фашисти окупували Новомосковськ (рідне місто Миколи Сердюка)» У 17-річному віці Микола пішов добровольцем до армії. З 20 дев’ятикласників вижило тільки четверо. «У другій половині вересня 1943 року радянські війська прорвали оборону фашистів на річці Кільчень. 27 вересня 1-а гвардійська армія звільнила Лівобережжя. В той час я воював у складі 55-го гвардійського стрілецького полку 20-ї гвардійської стрілкової дивізії 46-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту. 30-го жовтня 1943р. у Криничанському районі в ході наступального бою я був важко поранений. З полю бою мене вивела вівчарка…» На цьому фронтова служба Миколи Сердюка закінчилася. Сім місяців він провів у шпиталі, а після дослужував у тилу. Зараз М.Сердюк – голова Президії Дніпропетровської обласної організації інвалідів війни та Збройних Сил України

Страница солдата создана "Бессмертный Полк-Днепропетровск"