Я хочу розповісти про свого прапрадідуся, який був учасником Великої Вітчизняної війни. Його звали Савран Олександр Платонович, він народився в 1907 році в селі Прядівка Царичанського району. Про війну я знаю з книг та фільмів, а про життя прапрадідуся - з розповідей бабусі, про його нагороди – з витягів наказів. Мене вражає мужність воїнів, мирного населення, партизанського руху, які разом кували перемогу над ворогом. Савран Олександр Платонович служив в загоні забезпечення 4-го гвардійського Кантемирівського танкового корпуса південно-західного фронту та в Тернопільському винищувально-противотанковому артилерійському полку 1-го українського фронту. Прапрадідусь був нагороджений двома медалями «За Бойові Заслуги»: в 1943 році - при обороні села Мотишово вивіз гармату та її обслугу із оточення, в 1944 році - за стійкість, мужність і хоробрість, проявлену в боях за місто Дембіца. Разом з обслугою його гармата знищила: 2 протитанкові гармати, подавило 3 вогневих точки ворога, розбило 2 спостережних пункта і розсіяло до 20 чоловік піхоти противника. Олександр Платонович мав поранення в ногу, контузію. Після війни мій прапрадідусь працював в моторно-тракторній станції. Мав семеро дітей. Помер в 1987 році. Проходять роки, а подвиг визволителей для нас залишається прикладом мужності, стійкості, згуртованості, відданості своій Батьківщині. Я дуже пишаюсь своїм прапрадідусем і дуже вдячний йому та всім учасникам війни за те, що вони обороняли свою країну, багато з них навіть ціною свого життя! Ми завжди будемо пам’ятати про Ваш подвиг!

Страница солдата создана "Бессмертный Полк-Днепропетровск"