Війна - це страшне слово. Я знаю історію Великої Вітчизняної війни тільки за розповідями моїх дідів і бабусь. Про війну написано багато книг, віршів, повістей і романів. Сьогодні про Велику Вітчизняну війну нагадують десятки музеїв і тисячі пам'ятників військової слави. Мій прадід Санітар Савелій Трифонович був учасником бойових дій, служив у стрілецькому полку командиром відділення. Він дійшов до Берліну та був нагороджений орденом "Червоної Зірки", орденом "Слави" І ступеня та орденом "Великої Вітчизняної війни", медаллю "За Відвагу" та численними ювілейними медалями. Мій прадід на війні отримав два поранення, перше було у 1942 році, в коліні залишився осколок, друге - у 1943 році в руку. Він довго лежав у госпіталі, а після повернувся на фронт та служив до кінця війни. Мені дуже прикро, що мій прадід не дожив до моїх днів, і що я сама особисто від нього не зможу дізнатися, як він воював. Але я пишаюсь своїм прадідом і його подвигами. Ми повинні пам'ятати тих, хто захищав наше майбутнє ціною свого життя!

Страница солдата создана "Бессмертный Полк-Днепропетровск"