"Моя бабуся народилася 14-го січня 1914 року. Її нарікли Тетяна - Самойлова Тетяна Петрівна. Вона професійно займалась класичною греблею. У 1937 році стала чемпіонкою України у цьому виді спорту. Коли почалась Велика Вітчизняна війна Тетяна Петрівна працювала у окупованому німцями Дніпропетровську, зв'язною у партизанському підпіллі . У 1943 році, за день до звільнення міста Радянськими військами Тетяна була заарештована гестапівцями. Більше рідні її ніколи не бачили. Це моя рідна прабабця, а бабуся залишилася сиротою у чотири рочки. Бабуся розповіла мені і брату один з випадків, що трапився з нашею родиною під час війни. Одного разу по нашій вулиці вели полонених євреїв, був конвой з собаками. Бабуся пам'ятає , як великі овчарки кидалися на людей. Всі полонені йшли та плакали, там були і маленькі діти, і старі хворі люди. Бабуся зі своєю мамою та своєю бабусею стояли біля двору, як побачили що до них підбігає дівчинка років 12-15, дуже худа та вся змучена. Всі зрозуміли, що ця дівчинка якимось чином втекла від фашистів. Моя прабабуся зняла зі своєї шиї хрестик та швидко одягла на дівчинку, дала в руку Біблію та пов'язала хустинку на голову. Через деякий час прийшли фашисти, вони шукали цю дівчинку. Коли вони зайшли до будинку і побачили дівчинку то спитали: «Хто це?» . Бабуся відповіла що це її родичка . Німці побачили на шиї дівчинки хрестик і повірили моїй прабабусі. Німці пішли, а ця дівчинка ще довго жила у нашому будинку. Також був один випадок коли знову ж таки моя родина врятувала ще одне життя. Одного разу до нашого двору забіг чоловік, який також ховався від фашистів. Він благав допомоги. Бабуся заховала його в будинку, у темному кутку одразу біля входу. Коли його прийши шукати гестапівці, то не помітили. В подяку він написав записку своїм родичам, щоб надали нам винагороду у вигляді харчів. Астахов Микита, учень 10 Ф класу КЗО СШ№13."

Страница солдата создана "Бессмертный полк - Днепропетровск"