Моя прабабуся Саміляк Катерина Прокопівна народилася у 1920 році у селі Деребчин, що на Шаргородщині. Після здачі останнього екзамену за другий курс лісогосподарського інституту була направлена у Київський госпіталь, оскільки вона закінчила курси медсестер. У липні 1941 року їхній госпіталь був переведений спершу до Кременчука і Харкова, а згодом - у Красноярськ. Там бабуся була призначена операційною сестрою хірургічного відділення. Зазвичай госпіталь розташовувався у школах. Шкільні класи і коридори були переповнені пораненими фронтовиками. Через кілька місяців госпіталь було перекинуто у Великі Луки Калінінградської області для 2-го Білоруського фронту, і кінцевим базуванням було місто Круспільс в Латвії. Війна стрімко просувалася туди, звідки розпочалася. Проте люди гинули і покалічених не меншало, а тому в госпіталях напруга не спадала. У рідному госпіталі вона зустріла довгоочікуваний день Перемоги, проте через три місяці дорога пролягала не додому, а далеко на війну з Японією. Лише у грудні 1945 року вона змогла поновити навчання в інституті. Після закінчення працювала у лісовому господарстві. Плодами її праці стало чимало тисяч гектарів лісонасаджень на крутосхилах навколо міста Могилів - Подільський. Я дуже пишаюсь своєю героїчною прабабусею!

Страница солдата создана "Бессмертный Полк-Днепропетровск"