Рябоконь Олексій Ілліч - це мій прадід . Він народився 11 травня 1918 року в селищі Миколаївка Щорського району Дніпропетровської області в селянській сім'ї. В 1923 році його батьки переїхали до Дніпропетровська . Мій прадідусь Олексій навчався в школі, він закінчив п'ять класів. Потім навчався у ремесленому училищі на токаря. Після навчання працював на заводі ім. Петровського. Коли почалась Велика Вітчизняна війна йому було 23 роки. У вересні 1941 покликаний в ряди Радянської армії. Після двотижневої воєнної підготовки та прийняття присяги відправлений на фронт. Перше бойове хрещення прийняв в боях за визволення Запорізької області, потім звільняв Миколаївську, Одеську області, місто Одесу. При форсуванні Дністра був поранений. Після госпіталю продовжував вотувати. Звільняв Мадярщину, штурмував столицю цієї держави Будапешт, за що нагороджений медаллю «За взяття Будапешту». Приймав участь в боях за столицю Австрії Відень. День Перемоги зустрів в австрійському місті Грац. Має такі нагороди: Орден «Отечественной войны» Дві медалі «За отвагу» Медаль «За взятие Вены» Медаль «За взятие Будапешта» Медаль «За победу над Германией» і всі ювілейні медалі. Після війни продовжував воєнну службу на Україні. Після демобілізації в березні 1950 р. поїхав в м. Дніпропетровськ, де працював у Локомотивному депо станцій Дніпропетровськ токарем до пенсії Після війни навчався у вечірній школі. За роки роботи став Ветераном праці, мав 28 раціоналізаторських пропозицій. Помер прадідусь 18 липня 1999 року. Учень 4 класу КЗО «СЗШ №92» Као Владислав Мінь