Велика Вітчизняна війна – це страшна трагедія для українського народу. Не існує сім’ї де б не оплакували загиблих родичів на фронті або в тилу. Зруйновані міста і села, 20 років тривало відлуння цієї страшної війни. У Рощаховської Агафії Дмитрівни було 3 сина, які пішли на війну аби захистити від фашистської навали країну і людей. Одному сину було 20 років, коли він, моряк Чорноморського флоту, відступав з Миколаєва до Сталінграду і там загинув. Другий син, Яків, пропав безвісти, захищаючи Москву. Повернувся тільки один син – Георгій Андрійович Рощаховський. В 1941 році обороняв Павлоград, де довелося «стріляти з гвинтівки, випуску 1900 року», цього ж року був взятий в полон (на сьогоднішній день територія Дніпропетровської в’язниці на вул. Чигеріна). Там пройшов всі жахи табору полонених, дивом не помер від голоду та холоду. У 1943 році йому вдалося втекти звідти і врятувати своє життя. Георгій Андрійович познайомився з одним полоненим із Росії. Одного дня полонених повели на роботу (розбирати зруйновані будинки, завали) і цей товариш запропонував втекти. Через завірюху не було нічого довкола видно і Георгій зміг сховатися в кущі. На слідуючий день він перейшов по замерзлому Дніпру і повернувся до сім’ї, там і переховувався півроку. Згодом повернувся на фронт, але отримав поранення на руці і у 1944 році був госпіталізований. Помер Рощаховський у 1983 році, через те що після бойових поранень дуже часто хворів.

Страница солдата создана "Бессмертный Полк-Днепропетровск"