""Війна це жахливо. Це жах, бруд і смерть. Я бажаю лише одного, щоб цей жах ніколи не повторився, щоб внуки і правнуки наші жили мирно і щасливо. Трохи про себе. В 1938 році мене призвали в армію. Служив я на Україні, закінчив школу для молодих солдат, а після школи був направлений в 798 Український полк. 1941 рік… Почалася війна. наш полк пішов на зустріч фашистам в напрямку Західної України.23 червня відбувся перший бій з німцями. Хоробро і мужньо Захищали свою землю наші воїни, Але прийшлося з великими втратами відступити. В грудні 1941 року був ранений в голову і відправлений в госпиталь в тил, який знаходився в м. Кострома. Після двох місяців в госпиталі я був виписаний і направлений в стрілковий полк, на передній край. Через тиждень після прибуття в частину, я ходив з іншими солдатами в розвідку. Попали в оточення. Назад тікали полем пшениці. Фашисти довго переслідували нас, Але ми врятувалися і принесли в штаб цінну інформацію про ворога. В березні 1942 року знову був поранений в груди коли виходили з лісу. Хто був ранений і не міг встати, того фашисти забирали в полон, а хто не міг піднятися, того вбивали. Я теж попав в полон. Рана згодом загоїлась. Фашисти приводили в табір полонених і відбирали сильних і молодих солдат для роботи в шахті, туди потрапив і я. Працювати доводилось тяжко, наглядачі жорстоко били людей. Я пробув на шахті пів року. Потім потрапив в лікарню з аппендицитом .На шахті булла наша лікарня і чудовй лікар. Він зробив мені операцію. Я був в тяжкому стані, Але вижив. В жовтні нас звільнили американці. Потім мене відправили в частину де я і воював до кінця війни, дійшов до Германії. За це був нагороджений. В червні 1946 року прийшов додому."

Страница солдата создана "Бессмертный полк - Днепропетровск"