Спогади про Велику Вітчизняну війну мого прадідуся Преданнікова Івана Прокопича ( нар. 1917) учениці 5-В класу КЗО ССЗШ № 142 м. Дніпропетровська Зверінцевої Єлизавети На початок війни мій дідусь був евакуйован на Урал м. Пермь, звідти був направлений на навча-ння молодих лейтенантів для армії, потрапив до 48-ої гвардій-ської дивізії. Командира взводу Івана Преданнікова було поране-но при захваті міста Духовщина. Після лікування- знову бої..При бомбар-дуванні міста Білого- друге поранення руки, від якої залишилися майже ниточки. Після повернення на фронт отримує інвалідність 3 групи. Відсилають Івана Преданнікова до тилу у місто Новоросійськ. Знову виявляє бажання бути у лавах бійців. Воював на Калинінському та другому Білоруському фронтах, у складі 41 армії 47 гвардійського полку 37 механізірованої бригади у якості командира взводу, військове звання- лейтенант. Перед труднощами не пасував,впевнено йшов до Берліну, звільняючи Белорусію, Польщу. брав участь у битвах під Смоленськом, Москвою. Має нагороди : ордени «Червоної зірки», «Вітчизняна війна І степені», медалі «За звільнення Варшави», «За Перемогу над Німеччиною», медаль Жукова. Із армії демобілізувався у 1946 р., почав працювати у с. Кожевніково на хлібо-приймальному пункті. Зараз він є ветераном війни та праці, має звання «Почесний громадянин Кожевніковського району»