Усе життя Володимира Артемовича Портянка – це приклад самовідданого служіння Батьківщині, сім’ї, людям. Народився він 14 серпня 1925р. у с.Царичанка на Дніпропетровщині у щасливій родині Артема Артемовича і Мотрони Павлівни та двох братів. Це були шановані люди, бо виділялися своїм працелюбством та добропорядністю. Раділи батьки, що справдилася в їхній сім’ї народна мудрість: «Один син – то не син, два сини – то півсина, три сини – ото тільки син». Але щастя їхнє було недовгим… Володимир Артемович пригадує: «…Як не важко було, пережили і 1933-й – найстрашніший…Тільки трохи краще почали жити, аж тут – війна. З перших днів пішли на фронт Степан і Григорій. Війна вирівняла літа братів-погодків, викроївши їм обом по 21 року життя: Степан загинув на Кавказі в 1943р., а Гриша в Польщі в 1944р…»18-річним пішов на фронт і Володимир, замінивши полеглих у боях братів. Забрали його в армію і прямо в саме пекло – на Дніпро, але доля змилостивилася в останній момент, і наймолодших бійців відправили не в бій, а до Полтави, потім у Горьківську область вивчати військову справу. Тому своє бойове хрещення пройшов під Волховом, воював на Ленінградському фронті, проривав Ленінградську блокаду… Неодноразово Володимир Артемович був поранений, контужений, але після госпіталю знову й знову повертався в стрій, воював під Новгородом, визволяв Прибалтику. День Перемоги зустрів далеко від дому – в Курляндії. Ще довгих 5 років служив у Німеччині в групі Радянських військ, був нагороджений орденами «Вітчизняної війни», «За мужність», медаллю «За бойові заслуги» тощо.

Страница солдата создана "Бессмертный Полк-Днепропетровск"