Платонов Борис Олександрович народився 4 серпня 1922 р. в м. Щорсі Чернігівської області. У 1941 р. він був призваний до лав Радянської Армії і наступного року після закінчення шестимісячного артилерійсько-мінометного училища призначений начальником штабу артилерії 14-ї гвардійської дивізії та направлений в Середню Азію, на початку 1943 р. — у Сталінград. Борис Олександрович брав участь у боях Степового, Західного фронтів, командував ескадроном на 1-му Білоруському фронті, батареєю — в Закавказькому військовому окрузі. Зі спогадів про Велику Вітчизняну війну ветеран розповів один, найяскравіший випадок, який мало не коштував життя 22-річному юнакові та його товаришам. «Діло було в Германії. Радянські війська наступали. Ми мусили просуватися вперед і лише наводити паніку на ворога, щоб він не знав, де наша армія, — розповів Борис Платонов. — Вийшли ми на дорогу — скрізь ліс, німецькі городи. Раптом селяни влаштували стрілянину, ми зачаїлися в кюветі. І тут чуємо — шум. Прямо на нас іде транспортер. Ну, думаємо, от і все. Старший лейтенант не витримав і вискочив з окопу — миттєво був убитий кулеметною чергою. І ось дуло опускається вниз. Момент неприємний. Черга. Чуємо, поверху наступна... два вибухи гранати і тиша. Піднімаємо голови ми живі. Потрапили у «мертву зону». Ось так я врятувався від неминучої смерті». За словами ветерана, під час війни було легше й веселіше: «Ми жили одним днем. Є щось — добре, немає — нічого. Щохвилини чекали смерті... тому й дорожили кожною миттю». Перемогу Борис Платонов зустрів у Германії. Брали місто Ратенов. Уночі оголосили про перемогу. «Така страшенна стрільба піднялася, крики радості... усю ніч небо палало! Люди раділи, цілувалися, кричали «Ура!» і стріляли... хто з чого, — подумки повернувся у щасливу мить життя ветеран, — а перемогу чекали не лише ми. Солдати хоч якийсь трофей мали, не голодували на фронті. А тили... люди пережили надзвичайно тяжкі часи. їм зовсім не легко було на відстані забезпечувати нашу довгоочікувану перемогу над ворогом». Після закінчення війни Борис Олександрович вступив до Київської юридичної школи і, отримавши спеціальність юриста, працював слідчим прокуратури Коропського району Чернігівської області, прокурором кримінально-судового відділу прокуратури тієї ж області, прокурором відділу по нагляду за розглядом у судах кримінальних справ Прокуратури УРСР. У 1962 р. був обраний суддею Верховного Суду України і працював на цій посаді до 1977 р. Борис Платонов — кавалер орденів Червоної Зірки, Вітчизняної війни І та II ступенів, Богдана Хмельницького III ступеня, нагороджений медалями «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «За взяття Берліна», «За визволення Варшави», «За Одер, Нису, Балтику», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «За взяття Берліна», «За визволення Варшави», «За Одер, Нису, Балтику».