Палашенко Іван Герасимович народився 31 серпня 1913 року в селі Василівка Криничанського району Дніпропетровської області. До Великої Вітчизняної війни працював на Трубопрокатному заводі імені Леніна, де й познайомився зі своєю майбутньою дружиною, Мокрою Катериною Архипівною, яка працювала кранівницею. Під час війни воював на ІІ Українському та ІІІ Українському фронтах (1942-1945рр.) рядовим танкового десанту у 8-й танковій дивізії генерала Ю. Г. Пушкіна. Брав участь у звільненні міст Радянського Союзу (м. Миколаїв, м. Тирасполь), у звільненні Угорщини, Австрії, Чехословаччини. Мав поранення в праву руку і контузію. Коли в бою у березні 1944 року в с. Новоіванівка Миколаївської області генерала Пушкіна було вбито, Палашенко І. Г. на своєму танку віз тіло вбитого генерала в тил. На кінець війни мав звання старшого сержанта. Перемогу зустрів у Празі (Чехословаччина). Зразу після війни разом з іншими фронтовиками деякий час працювали в Західній Україні в колгоспах (косили сіно). Додому повернувся в 1946 році. Має бойові нагороди: Орден Червоної Зірки, Орден Вітчизняної війни, медалі: «За Перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні», «За взяття Відня 13 квітня 1945р.», «За взяття Будапешта», численні ювілейні медалі. В 1953 році сім’я з трьома дітьми переїхала до сел. Таромське на постійне місце проживання. Після війни і до пенсії Палашенко І. Г. працював на Трубопрокатному заводі ім. Леніна, довгі роки був бригадиром кранового господарства ( цех ЦБТ). Помер 5 березня 1987 року. Записано зі слів сина Палашенка Олександра Івановича.

Страница солдата создана "Бессмертный Полк-Днепропетровск"