Мария
Петровна
ПОДЕЛИТЬСЯ СТРАНИЦЕЙ
История солдата
Мої прадідусі Шкурко Петро Петрович, Микола Петрович, Андрій Петрович – рідні брати моєї рідної прабабусі Одарюк Марії Петрівни. З перших днів війни брати пішли на фронт, воювати з ворогом, захищати мій рідний край. Вдома залишилась сестра – Марія. Брати були сміливі, відважні. В листах до прабабусі писали, що вони повернуться додому з перемогою, але сталося інакше. Рядові Шкурко Петро Петрович та Шкурко Микола Петрович загинули при визволенні Дніпропетровщини в 1943 році, Шкурко Андрій Петрович був поранений в легені, лежав у госпіталі, додому повернувся у 1945 році, але від ран у 1946 помер. Мій прадідусь Одарюк Анатолій Володимирович 1922 року народження чоловік моєї прабабусі Шкурко Марії Петрівни теж х перших днів війни пішов на фронт, дійшов до Сталінграду, розміновував Сапун-гору, за відвагу був представлений до нагородження. Анатолій Володимирович дійшов до Берліна і з Перемогою повернувся додому, де і зустрів мою прабабусю. Моя прабабуся Одарюк Марія під час війни була відправлена до Німеччини на примусові роботи. Пам'ять про життя моїх родичів вічна, і я буду завжди пам’ятати, що живу на землі завдяки їхньому подвигу.
Страница солдата создана "Бессмертный Полк-Днепропетровск"