"Дорогий ветеран! Пишу Вам я, правнучка солдата Великої Вітчизняної війни. Зовсім скоро наша країна відзначатиме дуже важливу дату - 9 травня. На жаль, з кожним роком на цьому святі все менше і менше ваших ровесників - роки і страшний досвід пройденої війни беруть своє. Але тому, на мій погляд, так важливо саме зараз висловити нашу подяку, захоплення, гордість вами - ветеранами. Я вважаю, вам особливо важливо буде почути ці слова з вуст мого - зовсім юного - покоління, яке знає про Велику Вітчизняну війну в основному з фільмів і книг. Але це не означає, що ми не здатні оцінити того, що ви зробили не тільки для кожного з нас, а й для всієї планети в цілому. Мій прадідусь Мовчан Сергій Афанасьєвич воював у кривавих битвах на Кримському півострові. Він пішов на фронт у 18 років. На війні був спочатку сержантом, потім підполковником. Отримав поранення в плече. Його дивом врятували, випадково побачивши на переправі і відправивши в госпіталь. Поранений, але живий, він повернувся з війни. Отримав безліч медалей. Зараз йому вже 90. Слухаючи його розповіді про їх військове дитинство або юнацтво, не раз ловила себе на думці про те, що, коли німецькі війська вторглися на територію СРСР, Ви були нашого віку. Кращі молоді роки Ви провели в обстановці постійного страху за своє життя, за життя рідних і близьких, за долю країни ... Вам, юним і красивим, доводилося міняти шорти і сарафани на військову форму, коси і пишні шевелюри - на коротку стрижку, будні і вихідні - на важку працю, а рідний будинок - на землянку або окоп. Буденні думки замінилися на одну-єдину: «Все для фронту, все для перемоги». Мільйони з вас загинули на фронтах війни, сотні тисяч померли від голоду, мільйони були закатовані у фашистських концтаборах. Ви боролися до останньої краплі крові, не відступаючи навіть на метр, боячись віддати ворогу частинку нашої землі. Однак вас підтримувало те, чим неможливо не захоплюватися, - величезна сила духу і любов до Батьківщини. Я знаю, що віра в перемогу ніколи не згасала в вас, заради неї, заради своїх майбутніх дітей, заради всіх нас ви готові були віддати найдорожче - життя. Чим ми можемо віддячити вам? Ніякими словами не можна висловити нашу безмірну вдячність. Ми можемо лише продовжити вашу справу - справу збереження миру на планеті, збереження рідної країни і рідної культури. Обіцяю, що ваш подвиг ми завжди будемо пам'ятати і постараємося не втратити і продовжити те, що в ті страшні роки завоювали ви. Низький уклін вам за ваш безсмертний подвиг!"

Страница солдата создана "Бессмертный Полк - Днепропетровск"