Мій прадідусь Молоков Євтіхій Афанасійович народився 4 квітня 1907 року народження. Він йшов на війну в нього була сім’я та син. Пройшов всю війну до самого Берліну. Був командиром відділення. Повернувся з обмороженими ногами, потім йому одну ногу й відрізали. Він розповідав, як це трапилося, танк з німцями на них наступав, вони розбігалися в різні сторони та біля нього тікав молодий солдатик і провалився під лід, і мій дідусь його рятував та дуже обморозив ноги. Повернувся він з війни нагороджений багатьма медалями, нагородами. Але його син загинув, і цю звістку йому принесли як раз в День Перемоги, усі радіють перемозі, а моєму дідусеві зовсім було не до свята. Але життя продовжується, він в другий раз одружився та було в нього троє дітей, один з них це моя люба бабуся. Помер він у глибокій старості у 1999 році, це йому було 92 роки. І все життя вони дуже багато згадували та розповідали, що їм прийшлось пережити. Я дуже пишаюсь що в мене такий прадідусь, і таких людей дуже багато які нам подарували чисте небо над головою.