Мариненко Іван Петрович народився 2 липня 1926 року в селі Ситники Корсунь-Шевченківського району Київської області. До війни працював у колгоспі. На війну забрали в 1943 році. Під час Великої Вітчизняної війни воював на І Українському фронті у складі 128-ї дивізії 741-го стрілецького полку. Спочатку був навідником, а потім командиром гармати батареї 76 м/м. Брав участь у звільненні Прибалтики, Польщі. Молодший сержант Мариненко в боях за Радянську Батьківщину проявив себе сміливим і відважним воїном, активно підтримував вогнем своєї гармати переправу І Стрілецького батальйону через річку Одер, подавав вогонь з двох протилежних гармат, знищив три кулемета, убив 20 солдат. В бою за селища Веатенхаф і Хейніхсдорф сміливо вів вогонь по противнику, знищивши два кулемети, двох снайперів і більше 10 німців. Проявив себе стійким і мужнім, прямою наводкою з гармати знищив вогньові точки противника і тим самим забезпечив просування піхоти. 15 березня 1945 року був тяжко поранений в живіт, руки та ноги. На кінець війни мав військове звання сержанта. Нагороджений орденом Слави ІІІ ст.(№813347 від 10.03.1945р.), медаллю «За відвагу»(№1964335, 1944р.), орденом Вітчизняної війни І ст.(№1282791), орденом «За мужність»(№228532). Після війни працював на залізниці станції Сухачівка стрілочником, складачем,черговим по станції, начальником станції, начальником поїзда Дніпропетровськ-Барнаул. Записано зі слів Мариненко Івана Петровича.

Страница солдата создана "Бессмертный Полк-Днепропетровск"