Записано зі спогадів доньки. Марченко Іван Антонович, 1923 року народження, мешканець села Романки Дніпропетровської області, 18-річним хлопчиком пішов захищати Батьківщину від німецько-фашистських загарбників. Військову присягу прийняв у жовтні 1941 року, ставши стрілком 3-го морськово-стрілкового полку. З безмежним болем і гіркотою Іван Антонович розповідав про перші бої, в яких полягли сотні його бійців-побратимів, що так мріяли про перемогу. Через півроку боїв старшого сержанта Марченка було тяжко поранено. Наскрізне кулеве поранення лівого передпліччя з ураженням кістки прикувало сміливця на кілька місяців до госпітального ліжка. Після лікування потрапив у 91 Гвардійський стрілковий полк під командуванням Василевського. Далі - Івану Антоновичу присвоїли звання старшини. Старшина очолив розвідницький батальйон, з я ким він пройшов крізь вогонь і воду від Севастополя до Берліну. Звільняв від фашистських загарбників міста і села Польщі, Румунії, Чехословаччини, Угорщини. У складі 1-го гвардійського танкового полку в Берліні 1945 року старшина Марченко зустрів Велику Перемогу. У складі цього військового формування Іван Антонович служив до 1947 року. Марченко Іван Антонович нагороджений багатьма державними воєнними нагородами: 3 ордена ВВВ(1-І ступеня, 2-ІІ ступеня), орден Бойового Червоного Прапора; медаль «За взяття Берліна», «За визволення Варшави», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «За відвагу», медаль Жукова та всіма ювілейними медалями. Помер Іван Антонович у жовтні 2012 року.