У нашій сім’ї воювала тільки одна людина - це брат моєї бабусі, Мануйленко Петро Мусійович, 1925 року народження. У самий розпал війни, у вісімнадцять років його забрали на війну. Це було у 1943 році. Через два місяці після служби Петра важко поранили. Його поклали у шпиталь. Після того, як він вийшов зі шпиталю його знову забрали на фронт. Там він і загинув. Адже, в той час коли молодих людей забирали на фронт, ніхто в армію не забирав, тому що часу для навчання не було. Так само не забрали й мого двоюрідного дідуся Петра. Тому він так швидко і загинув, так як не мав військової підготовки. Потім родині моєї бабусі прийшла довідка про смерть Петра Мусійовича Мануйленко. Він був похован у селі Антонівка, Криворізький район, Дніпропетровської області. Проте не тільки він брав участь у тій війні.