Ветеран Великої Вітчизняної війни Барабаш Катерина Іванівна, яка мешкає за адресою: вулиця Белинського 60, розповіла нам про свого брата, що не повернувся з війни. Іван Максименко загинув в червні 1942 року на калузькій землі. Ось що написав про ті дні його однополчанин А.П. Кутирев: «Льотчик-винищувач Іван Іванович Максименко досконало володів літаком, був чесним, добросовісним і дисциплінованим офіцером. Загинув він в повітряному бою, коли при поверненні на свій аеродром був атакований винищувачами ворога. В тій сутичці було підбито три фашистські літаки, ми ж втратили один, який пілотував Іван Максименко. Ми тоді поховали його зі всіма військовими почестями і присягнулися помститися за нього». Ось декілька рядків, адресованих до Хабаровська, старшій сестрі Марії, весною 1942 року: «В мені зріє ще більша ненависть до фашистів, коли думаю про розорену і принижену Україну. Година помсти прийде. І ми ще зустрінемося на улюбленій батьківщині. З великим нетерпінням чекаю наказу вилетіти в бій. Вже я покажу фашистським гадам! Крові і життя не пошкодую, але помщуся за сльози своїх батьків і близьких».

Страница солдата создана "Бессмертный Полк-Днепропетровск"