"Мій дідусь, Маканіков Василь Тарасович, народився у Білорусі. Коли почалася війна, він закінчив 4 клас. На початку серпня 1941 року німці зайняли село. Хлопцю було 14 років. Він намагався допомагати радянським солдатам. Дідусь згадує: “Партизани жили у лісі. Нам, хлопцям, необхідно було інформувати партизан про те, що відбувається у селі. Німці навіть не здогадувалися, що ми підтримуємо зв’язок з партизанами. Завдяки цим мужнім людям були зруйновані 18 кілометрів залізної дороги. Так ми пережили першу зиму війни. Німці з презирством відносились до білоруського народу. Вони все палили та руйнували на своєму шляху. У моїй сім’ї загинули батько та старший брат.” Після війни Василь Тарасович працював на будівництві потім пішов до армії, проходив службу в Барановичах, Новогрудках, Германії. Опісля Василь Тарасович працював шахтарем у Горлівці, потім повернувся на батьківщину, де створив сім’ю. Через кілька років доля закинула Маканікова на Дніпропетровщину, де він проживає і донині. Василь Тарасович – учасник бойових дій. Має нагороди: “Орден Красной Звезды”, медалі “50 лет Победы”, “60 лет Победы”"

Страница солдата создана "Бессмертный Полк - Днепропетровск"