Лобода Семен Якович народився 16 червня 1918 року в сел. Таромське Дніпропетровської області. До війни працював строгальником в локомотивному депо міста Дніпропетровська. Під час Великої Вітчизняної війни воював на І Білоруському та І Українському фронтах. Брав участь у звільненні міст Курськ, Новгород. З жовтня 1938 року по листопад 1942 року воював у складі 57-го уссурійського прикордонного загону 209-го стрілецького полку прикордонним стрільцем. З листопада 1942 року по січень 1945 року був заступником командира взводу. 24 січня 1945 року був тяжко поранений у праву ногу і по травень 1945 року знаходився на лікуванні у госпіталі 2790 міста Тули. На кінець війни мав звання сержанта. Інвалід Великої Вітчизняної війни ІІ групи (посвідчення ІІ №502061 від 25.02.1991р.) Випадок, що запам’ятався з війни. На кордоні Польщі і Німеччини зранку їхній розвідувальний загін вийшов на дорогу. Вони зупинили підводу з двома німцями для перевірки документів. Один з німців з-під плаща вихопив автомат і поранив Семена. Його товариші розстріляли обох німців. Має бойові нагороди: орден Вітчизняної війни І ст. (В №588210), медалі «За бойові заслуги», «За Перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні 1941-1945рр.», дві медалі «За відвагу». Після війни повернувся працювати в Дніпропетровське локомотивне депо. Помер 23 травня 1999 року. Записано зі слів сина Лободи Семена Семеновича.

Страница солдата создана "Бессмертный Полк-Днепропетровск"