"Мій прадід-Курочка Василь Федорович був вчителем математики та директором школи. Навесні 1939 року його призвали. Залишивши вдома вагітну дружину, він пішов служити. Служив він на білорусько-польському кордоні. У червні 1941 року він вже мав демобілізуватись. Але 22 червня, коли всі солдати спали у своїх казармах, йому наснилась його донечка - білява дівчинка з блакитними очима, десь вже п’яти рочків. Вона дуже плакала і гукала його. Дуже схвильованим він прокинувся і вийшов з казарми, як у цю саму мить на казарми з німецького літака полетіли бомби. Його відкинуло і оглушило, а майже всі хто був у казармі загинули. Це був перший удар німців по Радянському Союзу. Контуженого німці забрали у полон. У 1942 році, коли німці гнали полонених по його рідним місцям, він утік з полону і знову пішов воювати проти фашистів. Війна для нього закінчилась 18 серпня 1945 року, на японському кордоні в Манжурії. Цей портрет був намальований у полоні, шматочком вугілля на старому папері 1942 році з фотокартки 1943 року полоненим художником Володимиром Шаховим."

Страница солдата создана "Бессмертный полк - Днепропетровск"