"Добридень! Мене звуть Кулінченко Євгеній. Я хочу розповісти вам про свого прадіда - Кулінченка Дмитра Степановича, котрий брав участь у Великій Вітчизняній війні. Нажаль, самого прадіда я не бачив ніколи. Він помер у віці 76 років. Але мій дідусь багато розповідав про Дмитра Степановича, він пишався своїм батьком. Народився мій прадід у Вороніжській області станція Кантемирівка, 29 травня 1925 р. Дитинство його було не з легких. Коли почалась Велика Вітчизняна війна, йому було 16 років. Прадід Дмитро працював слюсарем на одному великому заводі. З початком війни люди були змушені демонтувати обладнання з заводів та фабрик і вивозити залізницею далеко в тил країни. Там обладнання знову збирали, встановлювали та налаштовували нове виробництво, орієнтоване на потреби війни. А коли моєму прадіду виповнилося 18 років його призвали до лав Радянської Армії. Служив Дмитро Степанович хоробро і вправно, про що засвідчують воєнні нагороди та подяки. 18 листопада 1943 року при визволенні міста Речиця за відмінні бойові дії наказом Верховного Головнокомандуючого Маршала Радянського Союзу товариша Сталіна Й.В. моєму прадідусю була виказана перша подяка. Ще одна подяка була виказана 15 січня 1944 року при визволенні міста Калінковичи за відмінні бойові події наказом Верховного Головнокомандуючого Маршала Радянського Союзу товариша Сталіна Й.В. Але моєму прадіду довелось брати участь не тільки у Великій Вітчизняній війні, а ще й у Другій Світовій війні. Третя подяка йому була виказана 17 січня 1945 року, як учаснику прориву глибоко ешелонірованної оборони німців на Східному березі річки Нарев біля Варшави. Також як учаснику боїв за оволодіння містами Хойнице та Тухоля - великими вузлами комунікацій і сильними опорними пунктами оборони німців в західній частині Польщі, та оволодіння великими вузлами залізних та шосейних доріг місцями Лауенбург та Картузі у 1945році об’явлена подяка. При визволені місця Гданська та форсуванні Східного та Західного Одера, та оволодіння місцями Штрасбург, Трептов, Демін і Росток у 1945 році також об’явили подяку. Мій прадід пройшов від кордону Росії разом з іншими солдатами Радянської Армії майже до самого Берліну. За перемогу над Германією у Велику Вітчизняну війну 1941- 1945р.р. нагороджений медаллю. За хоробрість та мужність нагороджений Орденом Вітчизняної війни І-го ступеня. Але прадід завжди вважав , що війна - це не тільки подвиги й ордени. Війна «відзначила» його ще й пораненнями та контузією. Війна – це біль усього народу, це страждання та смерть. Найголовніше – залишитись живим після цього пекла та відродити душу. Кулінченко Євген, 6 – А клас КЗО СШ №13"

Страница солдата создана "Бессмертный полк - Днепропетровск"