Пра-пра-дідусь Федір - танкіст. Він був призваний на фронт на самому початку військових дій. I за всю війну не отримав жодного поранення. Всі груди його були в орденах, шкода, що тоді було мало військових фотографів. Дідусь загинув 25 квітня 1945 року. Він згорів у танку в битві на Калінінградській дузі. Не дожив до перемоги всього два тижні. 8 травня 1945 загиблих воїнів 11 армії перепоховали у братській могилі. У великій його сім’ї з п'яти дітей залишилося в живих тільки двоє. Моїй пра-бабусі Вірі було 12 років, коли загинув батько. Через 30 років вона з чоловіком вирушила на місце загибелі Федора Харитоновича, до Меморіалу 1200 Гвардійцям встановленого на честь полеглих воїнів, які штурмували неприступний бастіон Східної Пруссії місто-фортецю Кенігсберг.

Страница солдата создана "Бессмертный полк - Днепропетровск"