Одного разу я попросив маму розповісти про мого прадідуся, який був на війні. Мій прадідусь Красуля Сергій Анісімович народився 12 травня 1922 року. У 1941 році, як і багато його однолітків, пішов на фронт. З липня 1941 року по березень 1942 року він воював на Чорноморському флоті у 54-ій зенітно-артилерійській дивізії сигнальником. У квітні 1942 року прадідусь був поранений та знаходився на лікуванні у евакуаційному шпиталі м. Краснодар. Він брав участь у багатьох бойових діях. З липня по вересень 1942 року воював на туапсинському напрямку у17-ому зенитно-артилерійському дивізіоні шофером. На початку1943 року - у 50-му Закавказькому стрілецькому полку у місті Грозний. Він був командиром відділення. Наприкінці 1943 року брав участь у бойових діях Південно-кавказького фронту у штабі 44-ої армії. А з 1944 по липень 1945 року воював на 4-му Українському фронті. Проходив службу у 15-му окремому стрілецькому батальйоні при управлінні контррозвідки «СМЕРШ» у званні сержанта. Майже всю війну він був шофером. Його машина завжди була в повній бойовій готовності. Мій прадідусь Сергій був дуже сміливою,чесною та героїчною людиною. Він пройшов всю війну від початку і до кінця. У прадідуся дуже багато медалей та орденів: Орден Червоної зірки, Орден Вітчизняної війни, медалі за бойові заслуги, за оборону Кавказу та за перемогу над Німеччиною. Ось уже 23 роки прадідуся немає в живих, але наша сім'я пам'ятає про нього. Я пишаюся ним, завжди пам'ятатиму і старатимусь бути схожим на нього. Неможливо забути людей, які не шкодуючи своїх сил, здоров'я і життя, пройшли настільки складний шлях для того, щоб звільнити нашу країну від фашистів, і щоб ми жили у мирі. Світла пам'ять всім героям, які захищали нашу країну. Нехай ніколи не буде війн на землі!

Страница солдата создана "Бессмертный Полк-Днепропетровск"