"У мене був прадідусь, якого звали Краснослободський Давид Миколайович 1924 року народження. З 1941 по 1945 рік він воював на фронті, був танкістом. Під час бою на Курській дузі отримав тяжке поранення, горів у танку, десь півроку провів у шпиталях, а далі – знову фронт. До своєї девізії він приєднався після звільнення Харкова. У вересні 1943 року був нагороджений зіркою Героя Радянського Союзу. Кінець війни зустрів у Празі. Після війни працював на рудниках по видобутку залізної руди на Курській магнітній аномалії. На жаль, коли я народилася, його давно вже не було серед живих. Моя прабабуся, Краснослободська Раїса Наумівна, яка ще жива, часто розповідає мені про нього. А от про війну згадувати не любить, говорить , що то були важкі роки, голод, що вона розгубила під час евакуації усю родину, довгий час знаходилася в дитбудинку, після війни працювала на заводі, бо там давали продуктовий пайок. Прабабуся розповідала, що кожного року 9 травня прадідусь із однополчанами зустрічалися саме в селі Прохоровка (Курська дуга). Давид Миколайович був з роду донських козаків – сміливий, запальний, рішучий. Входив до ради ветеранів міста Железногорська Курської області. Але часто хворів, воєнні рани, контузія давалися взнаки. Не стало його 1988 році. Учениця 10-А кл. Шейко Н."

Страница солдата создана "Бессмертный полк - Днепропетровск"