Мій прадід, Костюхін В'ячеслав Іванович, народився в м. Новозибків Брянської обл. (Росія) в 1925 році. Коли почалася війна, разом з мамою та старшою сестрою був евакуйований в м. Душанбе (Таджикистан). В 1942 році його призвали до лав Червоної Армії та направили в школу молодших командирів, звідти в складі прискореного-випуску (через 4 місяці навчання військової справи) він був відряджений в званні сержанта на фронт. З січня по жовтень 1943р. служив командиром кулеметного розрахунку. 17 жовтня 1943р. в бою на підступах до Києва отримав тяжке проникаюче поранення в голову, втратив ліве око. Прокинувся через дві доби у вагоні санітарного потягу. Хто виніс його з поля бою не знає. На вузловій станції Касторна поїзд зупинився, пропускаючи ешелон з бойовою технікою. У цей час фашистські літаки почали бомбити станцію - як вдалося вибратися з палаючої вагону не уявляє, але те, що вдруге залишився живим вважає дивом. В госпіталі перебував 6 місяців, переніс кілька складних операцій і в 19 років був комісований з армії по інвалідності. Нагороджений Орденом Червоної зірки та Орденом Вітчизняної війни II ступеню. 1-го травня моєму прадіду виповниться 88 років. Він тяжко хворіє, вимагає постійного догляду. На стан його здоров'я позначилися отримані на війні важкі поранення. *На фото прадіду 40 років (1965р.)