Для ветеранів слово «війна» наповнене особистим змістом. Це грім канонад, і крики поранених,це гнітюча тиша перед скиданням бомб і зловісна мовчанка тих, кому вже не допомогти… І яким особливим для них видається слово «перемога». Це спокій мирних жителів,а не братських могил,це тиша затишку,а не смерті. Це любов,це щастя,це нарешті – ми - онуки героїв. Я-правнука ветерана,людини,яка пройшла крізь пекло війни. Моя прабабуся - Кощеєва Інна Василівна – учасниця бойових дій Великої Вітчизняної війни. Вона воювала з 1942 по 1945 роки у Карельському фронті у 14-му батальйоні аеродромних послуг. Моя бабуся служила в секретному розділі, і за її хоробрість і відданість своїй країні була нагороджена орденом Вітчизняної війни 2-ї степені,орденом Леніна. Після кінця страшної і тяжкої війни (з 1945-1954) демобілізувалась і працювала по вільному найму в Карелії в отділі- кадровиком. Сьогодні наше покоління може лише уявляти всі складнощі,випробування і неймовірні умови тих страшних років. Тому я хочу особливо подякувати їй за силу і витримку,хоробрість і мужність ,за те що вона всі ці роки винесла всі ці страждання.

Страница солдата создана "Бессмертный Полк - Днепропетровск"